• 21 November 2013
    • История
    • Автор: Bereft

    ВИБРАТИ З ВІРША ЕПІТЕТИ

    Всякому місту — звичай і права,
    Всяка тримає свій ум голова;
    Всякому серцю — любов і тепло,
    Всякеє горло свій смак віднайшло.
    Я ж у полоні нав'язливих дум:
    Лише одне непокоїть мій ум.


    Панські Петро для чинів тре кутки,
    Федір-купець обдурити прудкий,
    Той зводить дім свій на модний манір,
    Інший гендлює, візьми перевір!
    Я ж у полоні нав'язливих дум:
    Лише одне непокоїть мій ум.


    Той безперервно стягає поля,
    Сей іноземних заводить телят.
    Ті на ловецтво готують собак,
    В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
    Я ж у полоні нав'язливих дум:
    Лише одне непокоїть мій ум.


    Ладить юриста на смак свій права,
    З диспутів учню тріщить голова,
    Тих непокоїть Венерин амур *,
    Всяхому голову крутить свій дур.
    В мене ж турботи тільки одні,
    Як з ясним розумом вмерти мені.


    Знаю, що смерть — як коса замашна,
    Навіть царя не обійде вона.
    Байдуже смерті, мужик то чи цар,—
    Все пожере, як солому пожар.
    Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
    Той, в кого совість, як чистий кришталь...


    Всякому городу нрав и права;
    Всяка имеет свой ум голова;
    Всякому сердцу своя есть любовь,
    Всякому горлу свой есть вкус каков,
    А мне одна только в свете дума,
    А мне одно только не идет с ума.


    Петр для чинов углы панскіи трет,
    Федька-купец при аршине, все лжет.
    Тот строит дом свой на новый манер,
    Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
    А мне одна только в свете дума,
    А мне одно только не идет с ума.


    Тот непрестанно стягает грунта,
    Сей иностранны заводит скота.
    Те формируют на ловлю собак,
    Сих шумит дом от гостей, как кабак,—
    А мне. одна только в свете дума,
    А мне одно только не идет с ума.


    Строит на свой тон юриста права,
    С диспут студенту трещит голова.
    Тех безпокоит Венерин амур,
    Всякому голову мучит свой дур,—
    А мне. одна только в свете дума,
    Как бы умерти мне не без ума.


    Смерте страшна, замашная косо!
    Ты не щадиш и царских волосов,
    Ты не глядиш, где мужик, а где царь,—
    Все жереш так, как солому пожар.
    Кто ж на ея плюет острую сталь?
    Тот, чія совесть, как чистый хрусталь...


    • 21 November 2013
    • Ответ оставил: karina737

    Дім як вулик, На смак свій права, Учасники тріщить голова, Смерть-як коса замашна, Все Пожере як солому пожар,Зневажить страшну її сталь, совість як чистий кришталь

    Оцените ответ

    • НЕ НАШЛИ ОТВЕТ?
    Если вас не устраивает ответ или его нет, то попробуйте воспользоваться поиском на сайте и найти похожие ответы по предмету...

Последние и похожие вопросы